Рекомендації щодо запобігання торгівлі людьми

Євросоюз та МОМ розробили правила безпеки для внутрішньо переміщених осіб. Організатори закликають пам’ятати про 5 маркерів безпеки – правил, яких слід дотримуватися у різних ситуаціях.

Документи. Надавайте документи лише офіційним особам. Заздалегідь зробіть та

збережіть копії найважливіших документів, у тому числі онлайн.

Транспорт. Знайте, куди їдете, та повідомте про поїздку рідних чи друзів. Не сідайте в авто до незнайомих чи підозрілих людей. Вишліть рідним чи друзям номер транспортного засобу, яким пересуваєтеся.

Допомога. Приймайте допомогу лише від людей та організацій, що заслуговують на

довіру.

Спілкування. Не віддавайте нікому мобільний телефон чи інші засоби зв’язку. Будьте обачними та обережними при спілкуванні з незнайомцями.

Зв’язок. Підтримуйте постійний зв’язок із рідними, друзями, колегами. Повідомляйте про будь-які зміни свого маршруту, місця проживання чи роботи. Домовтеся з ними про кодове слово або фразу, які повідомлять, що ви в небезпеці.

Якщо ви або ваші знайомі вирішили поїхати за кордон, пам’ятайте наступні рекомендації:

1. Ніколи нікому не віддавайте свої ідентифікаційні документи, крім офіційних службовців! Завжди отримуйте, сплачуйте за свій закордонний паспорт, візи та проїзні документи самі. Це врятує вас від боргової кабали та не дозволить торгівцям використати ваші документи для вчинення інших злочинів.
2. Обов’язково візьміть із собою копію внутрішнього та закордонного паспортів. У разі необхідності вони можуть спростити процедуру отримання документів для повернення в Україну.
3. Переговори про працевлаштування за кордоном, навчання, туристичні подорожі чи шлюб не ведіть наодинці з агентом. Запросіть взяти у них участь свою довірену особу, члена сім’ї чи близьку людину. Перевірте, чи має агент або фірма ліцензію на посередництво у працевлаштуванні за кордоном.
4. З метою працевлаштування за кордоном необхідно укласти трудовий договір зрозумілою для вас мовою. Його оформляють у двох примірниках, один з яких залишається у вас.
5. Якщо ви їдете за кордон законно працювати, необхідно отримати робочу візу. Туристична або гостьова не дають права на роботу. Ви можете потрапити у нелегальне становище, зазнати експлуатації і принизливої депортації з країни.
6. Термін законного перебування на території іноземної держави вказаний у візі. Не користуйтесь послугами незнайомців, які пропонують послуги щодо подовження цього терміну.
7. Залиште своїм родичам і друзям декілька копій наступних документів: внутрішнього паспорта України, закордонного паспорта, візи, контракту, свідоцтва про народження, проїзних документів і фотографії. До того ж повідомте їм телефонні номери свого роботодавця, своїх друзів за кордоном, консульства (посольства) України та місця потенційного проживання.
8. Якщо за кордоном ви потрапили у важку ситуацію, зверніться по допомогу до посольства або консульства України в країні перебування або зателефонуйте до Міністерства закордонних справ України.

9. Міфи про торгівлю людьми

   Міф 1. Я ніколи не потраплю до тенет сучасного рабства.

   Будь-хто може стати жертвою торгівлі людьми. Работорговці використовують винахідливі схеми, щоб люди повірили у привабливі обіцянки кращого життя за кордоном. Ніхто не захищений від цієї загрози, поки не усвідомить ризик та дізнається як захистити себе.

   Міф 2. Поїздки за кордон цілком безпечні.

   Поїздки за кордон можуть стати небезпечними, якщо в тебе немає повної та точної інформації. Їдь з дому тільки дізнавшись про права країни, твої права, адресу, за якою плануєш проживати та місця, куди можна звернутися по допомогу. Візьми із собою копії проїзних документів.

   Факт: За статистикою, близько 10% українців працювали за кордоном майже без будь-якого юридичного захисту.

   Міф 3. Торгівля людьми існує тільки за межами моєї країни.

   Потрапити до тенет торговців людьми можливо не тільки за кордоном, а й на території України. Часто людей вводять в оману та продають в межах їх рідних країн.

   Факт: Україна – не тільки країна постачання, а й країна транзиту, а інколи і країна призначення.

   Міф 4. Торгівля людьми не є злочином.

   В Україні торгівля людьми вважається кримінальним злочином, за який передбачено позбавлення волі на строк від З до 15 років. З 2000 р. в Україні діє спеціальний правоохоронний підрозділ по боротьбі із торгівлею людьми.

   Факт: У 2006 році Україна внесла зміни до ст.149 Кримінального кодексу, що наближає законодавство України до Парламентського Протоколу ООН.

   Міф 5. Торгівля людьми стосується лише проституції.

   Примусова проституція це тільки один із багатьох форм експлуатації людей работоргівцями. Примусова трудова екс­плуатація без оплати праці, дитяча пор­нографія, донорство органів без згоди людини є також формами торгівлі людьми.

   Факт: Наймолодшу, 3-річну жертву торгівлі людьми, використовували для жебрацтва; найстаршу – 73-річну – для примусової праці.

   Міф 6. Тільки молодих жінок продають у рабство.

   Торгівля людьми стосується не тільки молодих жінок. Чоловіків використо­вують на будівництві та у сільському господарстві, старших жінок експлуа­тують для домашньої роботи, а дітей – примушують жебракувати.

   Міф 7. Тільки неосвічені люди з сільської місцевості можуть стати жертвами.

   Багато потерпілих мають незакінчену або вищу університетську освіту. Біль­шість з них мешкали у містах. Серед них бухгалтери, медсестри, вчителі, пілоти, інженери та інші.

   Факт: Згідно опитуванню, 54% опитаних жертв торгівлі людьми мають незакінчену або вищу освіту.

   Міф 8. Потрапивши у пастку, можна втекти в будь-який час.

   Потерпілих обмежують у свободі пересу­вання, у них забирають документи, їм чи їх сім’ям погрожують, якщо вони не погоджуються співпрацювати. Работоргівці часто використовують страх люди­ни, погрожуючи, що їх депортують, якщо вони проситимуть про допомогу.

   Факт: Жертв торгівлі людьми інколи перепродають від власника до власника.

   Міф 9. Ніхто не допомагає потерпілим від торгівлі людьми.

   МОМ та більше ніж 70 неурядових організацій надають психологічну під­тримку, медичну допомогу, послуги юристів та адвокатів. Вони допомагають потерпілим здобути іншу освіту чи професію, а також надають підтримку сім’ям потерпілих.

   Факт: Мережа громадських організацій, що допомагають постраждалим від торгівлі людьми, включає окрім неурядових організацій релігійні та освітні установи.