На третю неділю травня припадає щорічний національний пам’ятний день в Україні – День пам’яті жертв політичних репресій. День пам’яті встановлено згідно з Указом Президента від 21 травня 2007 року з метою належного вшанування пам’яті жертв політичних репресій, привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології, відродження національної пам’яті, у зв’язку з Великим терором – масових політичних репресій 1937-1938 років. За оцінками експертів, за період від початку 20-х і до кінця 80-х років ХХ століття в Україні було заарештовано майже 1,5 мільйона осіб.
17 травня з метою належного вшанування пам’яті жертв політичних репресій, привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології, відродження національної пам’яті, утвердження нетерпимості до будь-яких проявів насильства проти людства у Шишлівському ліцеї для учнів 9-11-х класів педагоги- організатори провели бесіду на тему : «День пам’яті жертв голодомору і політичних репресій в Україні .
Також разом з учнями згадали про пам’ять жертв депортації кримськотатарського народу.
18 травня 1944 року за наказом Сталіна було розпочато депортацію кримських татар з рідного півострова до Середньої Азії. Близько 200 тисяч людей депортували в залізничних товарних вагонах.
Офіційною причиною примусового вивезення стало звинувачення всього кримськотатарського народу у державній зраді та співпраці з нацистами. Хоча близько 15% кримськотатарських чоловіків воювали на боці Червоної армії. Серед справжніх причин дослідники називають історично тісні зв’язки кримських татар з Туреччиною, яку СРСР вважав потенційним суперником, а Крим – стратегічним плацдармом у випадку конфлікту з цією країною.
З 2015 року Україна визнає депортацію 1944 року геноцидом кримськотатарського народу.
Сьогодні кримськотатарський народ знову не може почуватися вдома на своїй рідній землі. З початком окупації росією Кримського півострова у 2014 році історія повторюється. Тисячі кримських татар змушені були знову покинути рідні домівки. Всі ці роки російська окупаційна влада кидає за грати, катує, проводить репресивну політику залякування, безслідного зникнення кримських татар, порушення громадянських, політичних і культурних прав.
Біль кримськотатарського народу – наш спільний біль. Ми ніколи не забудемо і не пробачимо злочини радянського режиму. Віримо, що історичну справедливість буде відновлено, що Україна буде і є вільною та незалежною державою.