24 лютого — день, який назавжди змінив Україну!

24 лютого — це дата, що назавжди закарбувалася в історії нашої держави та в серці кожного українця. Саме цього дня розпочалася повномасштабна війна проти України — трагедія, яка змінила життя мільйонів людей. Того ранку багато родин прокинулися від звуків вибухів і сирен. Для дітей війна увійшла в життя раптово — разом зі страхом, вимушеними переїздами, розлукою з рідними, навчанням в укриттях і тривогами за близьких. Школа перестала бути лише місцем навчання — вона стала простором підтримки, єдності та віри в майбутнє.

24 лютого — це день пам’яті за всіма, хто загинув через війну. Ми згадуємо воїнів, які стали на захист нашої держави, мирних жителів, чиї життя обірвалися, дітей, які мали б зростати в мирі. Світла пам’ять про них — у наших серцях. Водночас цей день є нагадуванням про Незламність українського народу. Попри біль і втрати, ми вистояли. Українці об’єдналися, підтримуючи одне одного, допомагаючи армії, зберігаючи віру в перемогу. Діти та молодь щодня доводять, що навіть у складні часи можна залишатися людяними, сильними та небайдужими.

Ми віримо, що настане день Миру. Ми пам’ятаємо тих, хто віддав життя за Україну. Ми продовжуємо жити, навчатися й мріяти заради майбутнього нашої країни. Педагоги ліцею проводили з учнями1-11 класів різні заходи повʼязані з річницею війни: інтерактивні презентації з елементами вікторини, виставку малюнків, створення дошки пам’яті. Вчителька історії з учнями до Дня пам’яті 24 лютого провела патріотичну акцію пам’яті та єдності.

Учні разом із педагогом долучилися до створення символічних виробів ,карток та паперових янголів. Учні виготовили паперових янголів пам’яті та розмістили їх на гілках дерев на території закладу. Ці символічні фігурки стали знаком вшанування пам’яті всіх, хто загинув унаслідок війни , та вірою і тихим символом пам’яті та молитви за мир в Україні.

Учні разом із педагогом долучилися до створення символічних виробів, карток та паперових янголів..

24 лютого — день болю….

Але ще це день сили……

День, коли ми пообіцяли собі: пам’ятати. І жити. Для тих, хто не зміг.